Харківщина Вшановує 155-Річчя З Дня Народження Порфирія Мартиновича

Share

ХАРКІВЩИНА ВШАНОВУЄ 155-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПОРФИРІЯ МАРТИНОВИЧА

видатного українського художника, етнографа і фольклориста

Прес-реліз

За ініціативи Фонду національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича, підтримки Міністерства культури і туризму України, Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту культури Харківської міської ради на Харківщні відбудуться урочистості з нагоди 155-річчя від Дня народження видатного українського художника, етнографа і фольклориста Порфирія Денисовича Мартиновича (1865-1933).

15 квітня (м. Харків):

12-00 – урочисте відкриття меморіальної дошки Порфирію Мартиновичу

(Харківський індустріально-педагогічний технікум, пр. Московський, 24)

14-00-16-00 – круглий стіл «Порфирій Мартинович і сучасність» (Харківський художній музей,  вул. Раднаркомівська, 11);

17-00 –  концерт української старосвітської музики за участі виконавців на автентичних кобзарських інструментах (кобза, ліра, бандура) з Києва, Львова, Харкова.

(актова зала Харківського обласного центру народної творчості, вул. Пушкінська, 64).

16 квітня (м. Красноград Харківської обл.):

12-00 – концерт-зустріч із митцями, виконавцями на традиційних кобзарських інструментах (конференц-зала Красноградського краєзнавчого музею, м. Красноград Харківської обл., вул. Жовтнева,  55);

14-30 – урочисте покладання квітів до могили П.Д. Мартиновича (Красноградський міський цвинтар, вул. Полтавська)

ВХІД НА ВСІ ЗАХОДИ ВІЛЬНИЙ

Оргкомітет:

Тел.: +38(057)7623453; +38(095) 4621810

Факс:+38(057)7062580;

e-mail: hotkevych_fond@mail.com;

www.khotkevych.org

Мартинович Порфирій Денисович

(1856—1933)

Історико-біографічна довідка

Мартинович Порфирій Денисович (1856—1933) – визначний  український художник, етнограф і фольклорист.

Народився 25 лютого 1856 року в с. Стрюківці Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (тепер Красноградський район Харківської області) в родині земського службовця. Його батько – Денис Іванович Мартинович – походив зі священицької родини, працював службовцем Полтавської консисторії, а згодом – Костянтиноградського земського суду. Мати – Аграфена Кирилівна Ольшанська – походила з родини стрюківського диякона. Крім Порфирія, у родині Мартиновичів було шестеро дітей. Дитинство і більшу частину життя Порфирій Мартинович провів у м. Костянтинограді (тепер м. Красноград).

1866-1867 рр. Порфирій навчається у Костянтиноградському пансіоні.

1867-1869 рр. – навчання у Першій харківській класичній гімназії. Завдяки кропіткій роботі гімназійних викладачів Гаврила Івановича Нестеренка, Павла Петровича Герасименка у хлопця було розвинуто природній потяг до мистецтва, малювання. Навчаючись у Першій класичні й гімназії П.Мартинович бере уроки малярства у визначних харківських художників – Дометія Йосиповича Ланевського та Дмитра Івановича Безперчого.

1869-1872 рр. – навчання у Харківській прогімназії (Третя харківська гімназія). П.Мартинович бере уроки малювання у художника Митрофана Феотистовича Плотнікова, який готує його до вступу в Петербурзьку Академію мистецтв.

1872-1873 рр. П.Мартинович навчається в Костянтиноградському повітовому (уїзному) училищі, після закінчення якого отримує диплом, що давав переваги при вступі у виші навчальні заклади.

1873 року Порфирій Мартинович на «відмінно» складає іспити і зараховується на перший курс Петербурзької Академії мистецтв. Навчається разом з українськими художниками С. Васильківським, М. Самокишем, О. Сластьоном. Користується опікою видатного російського живописця Івана Миколайовича Крамського, який допомагає молодому художнику у навчанні і побуті.  Під час літніх вакацій (1874-1880 рр.) П.Мартинович мандрує селами і містечками Полтавщини, Харківщини та Чернігівщини, збирає унікальні етнографічні матеріали, невтомно замальовує типи традиційного українського побуту, творить високохудожні роботи – портрети, картини, ескізи. До золотого фонду українського та світового мистецтва увійшли десятки унікальних робіт визначного художника. Серед них – «Кобзар Іван Кравченко (Крюковський) (1876), «Оксана Бурштримиха» (1875), «Петро Тарасенко» (1875), «Кобзар Тихон Магадин із села Бубни» (1876), «Кобзар Хведір Гриценко (Холодний)» (1875), Чумак Мигаль з Вереміївки» (1880), «Голова дівчини» (1877), ілюстрації до народних пісень, до думи «Про трьох братів Озівських» (1876), до книги І.Котляревського «Енеїда» (1873-1874) та інші.

У 20-70-х рр. ХХ ст. повні соціального значення й естетичного наповнення роботи П.Мартиновича: «Казенка» (1879), «У волосного пристава» (1879), «Баби печуть хліб» (1877—80) входили до переліку обов’язкових до вивчення творів в середніх і вищих навчальних художніх закладах.

1877 року за визначні успіхи в малярстві  Порфирій Мартинович отримав велику срібну медаль Петербурзької академії мистецтв.

Навчаючись у Петербурзі Порфирій Мартинович бере активну участь у житті української громади міста, як художник-оформлювач і бандурист підтримує культурні заходи, концерти, художні виставки земляків. Серед яких, зокрема, засновані Миколою Лисенком «Слов’янські етнографічні концерти», де  Порфирій Мартинович демонструє серію своїх ілюстрацій до народних дум, а також виступає як поводар відомого українського кобзаря Остапа Вересая.

Паралельно з мистецькою діяльністю Порфирій Мартинович поглиблено займається збором етнографічного та фольклорного матеріалу Лівобережної України, зокрема Харківщини і Полтавщини.

У 1870-х роках Порфирій Мартинович захворів тяжкою нервовою хворобою, яка змусила  митця залишити навчання в Петербурзькій Академії мистецтв, а згодом й повністю відійти від активної художньої практики. Проте перервана кар’єра художника не вплинула на діяльність Порфирія Мартиновича у галузі дослідження і збереження традиційної народної культури.

Здійснені П. Мартиновичем польові дослідження одразу викликали захоплення і високу оцінку наукового світу, сприяли його становленню як визначного фольклориста й дослідника традиційної культури. З кінця 1870-х років і до початку 1930-х років  ім’я Порфирія Мартиновича стає одним із найбільш авторитетних і найвідоміших українських фольклористів, чиє ім’я цитується практично кожним профільним вітчизняному дослідження того часу.

Як дослідник народної творчості П.Мартинович створює свій особливий т.зв. «емпатичний» метод збору й опрацювання фольклорного матеріалу, а також пропонує авторську методику лабораторного відтворення і природної реконструкції традиційної культурної спадщини у сучасну пору.

Записи Порфирія Мартиновича 1873-1933 рр. на сьогодні лишаються авторитетними першоджерелами для багатьох дослідників традиційної культури світу й складають важливу частину рукописного фонду Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Максима Рильського НАН України, де вони нині зберігаються.

Деякі з фольклорних матеріалів Порфирія Мартиновича публікувалися на сторінках науково-популярного часопису «Киевская старина». У 1906 році виходить друком видання «Українські записи Порфирія Мартиновича», яке згодом було перевидане (Харків, 1922).

1922 р. Порфирій Мартинович стає ініціатором і одним із організаторів Красноградського краєзнавчого музею, для якого передав свою народознавчу колекцію і частину своїх художніх робіт.

У 1922-1933 рр. П. Мартинович працює науковим співробітником Красноградського краєзнавчого музею.

В 1930 році Харківський державний музей українського мистецтва (нині Харківський художній музей) організував виставку художніх робіт Порфирія Мартиновича. Ця виставка стала визначною культурною подією тодішнього культурного життя  – адже на ній вперше експонувалося понад 150 робіт художника. Після закриття експозиції  П.Д. Мартинович більшість своїх робіт подарував Харківському художньому музею.

15 грудня 1933 року Порфирія Мартиновича не стало.

Художня спадщина Порфирія Денисовича Мартиновича нині зберігається в Національному художньому музеї (Київ), художніх музеях Харкова, Сум, Дніпропетровська.

Могила Порфирія Мартиновича у Краснограді  часто відвідується шанувальниками традиційної культури, митцями, музикантами, сучасними подвижниками автентичного виконавства на кобзарських інструментах.

У грудні 2006 року до 150-річчя з Дня народження визначного митця у Харкові була проведена Всеукраїнська науково-практична конференція «Порфирій Мартинович і сучасність».

На пошану Порфирія Мартиновича у Харкові і Києві відбуваються щорічні концерти традиційного музикування, які збирають виконавців на автентичних музичних інструментах з України та  інших країн світу.

Джерела та література

  1. ІМФЕ. Ф. 11-3, од. зб.94 – С. 5;
  2. Сластьон, О. Мартинович. Спогади. – Харків: Рух, 1931 – 173 с.;
  3. Коронний, І. Бандурист без бандури // Нова Україна. – 1943. – 26 січня;
  4. Таранушенко, С. А. П. Д. Мартинович. –  К., 1958. – 56 с. ;
  5. Мистецтво України: Біографічний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С. 399;
  6. Боряк, О. Текстологічні засади записування та публікації дум П. Мартиновича (за матеріалами епістолярної спадщини)// Усна епіка:етнічні традиції та виконавство. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті Ф.Колесси та А. Лорда. – К.,1997. – Ч. І. – С. 23-30;
  7. Черемський, К.П. Шлях звичаю. – Х.:Глас, 2002. – С. 288-299;
  8. З нагоди 150-річчя з дня народження П.Д. Мартиновича. Матеріали до науково-практичної конференції «Порфирій Мартинович і сучасність».  — Х.: Фонд ім. Гната Хоткевича2006 – 48 с.;
  9. Порфирій Мартинович і сучасність. Матеріали науково-практичної конференції. – Х.: Фонд ім. Гната Хоткевича, 2006 – 48 с.;

10.   Клененко П. Війна з пам’яттю // Український простір. — 2009. — 15 січня.

Черемський К.П.,

кандидат мистецтвознавства,

віце-президент Фонду ім. Гната Хоткевича


Related Posts


facebook YouTube Channel Flickr twitter RSS Feed