| Промова президента Конґресу Українців Канади Павла Ґрода
24 жовтня 2011 р.- Оттава
Преподобні Отці, міністре Кенні, міністре Кулиняк, високодостойні міністри, сенатори, члени парламенту, представники дипломатичних корпусів,
громадські лідери, достойні гості!
Добрий вечір, Слава Ісусу Христу!
Щиро дякую вам за те, що ви зібрались сьогоднішнього вечора для цієї дуже особливої події -”Українського дня на пагорбі”.
Конґрес Українців Канади акумулює і представляє інтереси дуже великої і динамічної громади. Громади, котра багата культурними центрами, школами, бібліотеками, музеями, інститутами, церквами і найрізноманітнішими українськими організаціями, які ви можете собі уявити.
Ми маємо довгу історію піклування про канадців від колиски до могили і допомоги у переселенні новим імігрантам. Як Конґрес, ми представляємо інтереси нашої громади більш ніж 70 років, об’єднуючи громаду і розмовляючи з урядом від її імені єдиним, спільним голосом.
Українсько-канадській громаді 120 років!
Сьогодні, коли ми оглядаємось назад на 120-літню історію поселення українців у канадських преріях, котрі зараз проживають майже у кожній частині Канади, ми не можемо не усвідомлювати, що українські-канадці є унікальною групою людей.
Ми маємо глибоке почуття нашого родового права як канадці, котрі освоїли Західну Канаду і сформували канадські цінності, що переплелися із нашою жертовною відданістю українській спадщині та спадковій батьківщині.
Протягом усіх цих років українці в Канаді переживали періоди суворих упереджень та обурення, їх часто називали богункс, селянами в овечих шкурах і, навіть, ворожими чужоземцями.
Перші Канадські Операції по Інтернуванню (1913-1920 рр.) позбавили українців з Галичини їхніх основних громадських прав, ув’язнивши тисячі у 24 таборах по всій Канаді, позбавивши ще декілька тисяч їх канадського громадянства і примусивши решту реєструватися і звітувати до уряду.
В результаті багато українців змінили свої імена і спробували забути своє походження. Деякі з них боялися дальших репресій, інші просто хотіли добитися успіху в Канаді.
Колись, навіть, було сказано, що українська громада зазнала нищівного удару і далі живе в”страсі колючої огорожі”.
Іронічно, що ті українці, котрі імігрували з-поза території австро-угорської імперії, приєдналися до канадської армії і багато з них пожертвували своїм життям, інші були відзначені за мужність, як, наприклад, Пилип Коновал, який був нагороджений Хрестом Вікторії.
Всупереч упередженням, нестаткам та викликам чотирьох окремих хвиль імміграції, українські канадці були успішними у перетворенні Західної Канади у таку, якою вона є сьогодні.
Ми були інструментальними у формуванні багатьох канадських ключових цінностей, таких як багатокультурність. Провідниками канадської нації в галузі політики, спорту, культури, науки та бізнесу. Ми мали українського генерал-губернатора, олімпійського золотого медаліста, удостоєних найвищих нагород акторів та співаків, вчених і керівників промисловості.
Багато вірять, включно зі мною, що українські канадці є засновниками Канади. Наша особиста історія і вклад сформували цю країну так само, як Канада сформувала нас.
Протягом 120 років (100 з яких пройшли у повній ізоляції від нашої спадкової батьківщини) українські канадці зберігали живу і вібруючу громаду, побудовану довкола їхньої релігії, культури, цінностей, відданості громадському суспільству, повазі до інших і бажанню бачити українську націю незалежною і квітучою.
Я певен, що українські канадці продовжуватимуть процвітати і відігравати провідну роль у визначенні канадського суспільства так довго, як вони будуть додержуватись цих принципів.
Наші прабатьки приїхали в Канаду, щоб уникнути політичного гноблення і були інструментальними у запровадженні багатьох цінностей, що зробили Канаду об’єктом заздрощів світу: універсальна повага до людських прав, демократія, як основа стабільності та добробуту людства, багатокультурність та канадська спадщина, багатомовне навчання, прийняття та успішна інтеграція нових імігрантів, повага до прав закону і відданість підтримці людських прав аж до самовизначення.
Українсько-канадські цінності є канадськими цінностями і ми очікуємо, що одного дня вони також стануть цінностями українського народу.
Святкуючи 120 років поселення українців у Канаді, ми повинні продовжувати бути сильними захисниками цих основних канадських цінностей, закликаючи наших співвітчизників та уряд бути разом з українським народом і протистояти будь-яким спробам як всередині України, так і поза її межами, що підривають тяжко завойовану незалежність.
Сьогодні ми з гордістю віддаємо честь багатьом досягненням і внескам українських канадців за минулі 120 років. Дякуємо за те, що ви приєднались до нас у святкуванні цих досягнень.
Сам Конґрес Українців Канади разом із нашими складовими організаціями побудований на добровільних засадах. Щоб зорганізувати таку подію як сьогоднішня, нам потрібна була велика група добровольців та щедрих жертводавців.
В першу чергу мені хотілося б відзначити і подякувати усім нашим щедрим спонсорам, імена і прізвища котрих перелічені у ваших програмках.
Особлива подяка Організаційному комітетові до якого ввійшли: Віра Юзик та Андрея Копилець (творчі співавтори програми), а також Микола Біланюк, Адріана Буйняк-Вілсон, Христя Худчак, Галя Кучмій, Оленка Решітник, Леся Спольська та Денис Сєнік. Дякую Ларисі Сембалюк-Челадин за чудову виставку образотворчого мистецтва. Дякую усім нашим танцюристам, співакам, музикантам і всім добровольцям.
На закінчення я хочу подякувати сенаторові Райнелл Андрейчук та Роберту Сопуку за майстерне проведення наших сьогоднішніх церемоній. Будь ласка, приєднайтесь до мене у вияві подяки та схвалення нашим щедрим жертводавцям і талановитим добровольцям, які зробили цей вечір надзвичайно особливим. |
