Contact: Mykola Soroka FOR IMMEDIATE RELEASE
Tel: (780) 492-6847
E-mail: msoroka@ualberta.ca
Roman Kolisnyk’s new fund and bequest
May 9, 2011 — In March 2011, Roman Kolisnyk of Toronto established the Roman and Halia Kolisnyk Endowment Fund at CIUS with a donation of $15,000. The purpose of the fund is to support English and French translations and publications (print and electronic) of Ukrainian literary works, literary memoirs, diaries, and correspondence of Ukrainian-Canadian and other diaspora authors. Devoted to Ukrainian literature and aware of its significance for a world audience, Mr. Kolisnyk has also made a bequest that will make it possible to accomplish the fund’s objectives more effectively in the future.
Roman Kolisnyk belongs to a generation of Ukrainian emigrants who, faced with the horrors of war and communist terror, had no choice other than to fight back and then leave their homeland. His persistence, friendliness, and drive for self-improvement through education and creative work helped him overcome many difficulties and gain recognition as a writer, translator, publicist, editor, scholar, and community activist.
Roman Kolisnyk was born in 1923 in Tovstenke (present-day Chortkiv raion in Ternopil oblast). His father, Semen, worked in Canada from 1913 to 1921, which helped the family develop a successful business upon his return. The Kolisnyks had high regard for education and literature (his father wrote poems), which doubtless influenced Roman.
After graduating from the Chortkiv secondary school, Roman joined the Galician Division with his whole class. His elder brother, Antin, died fighting in the Ukrainian Insurgent Army. Roman attained the rank of ensign, and the fortunes of war took him to Feldbach, Austria, in the American zone of occupation.
After gaining his freedom in 1947, Kolisnyk lived in Munich, a major center of Ukrainian emigrant life with a large number of political parties, literary and art groups, and publications. There he enrolled in the Ukrainian higher school of economics and worked for the newspaper Ukraïns’ka trybuna (Ukrainian Tribune), for which he began writing reports.
In 1949 Kolisnyk moved to Australia to work in the forestry sector on a two-year government contract. In 1957 he settled in Canada, where he was glad to reunite with friends and relatives. In 1960 he married Halia Soltykevych, the daughter of an Orthodox priest from Konotop. She became his first and most exacting critic. Halia Kolisnyk passed away in 2007.
In Canada, Kolisnyk worked as an administrator of the newspapers Vil’ne slovo (Free Word) and Novyi shliakh (New Pathway), where he was also a columnist. He continued his studies, obtaining a diploma in management accounting from McMaster University. He then worked in the Ontario provincial government, from which he retired as a financial manager.
His humorous stories, columns, reports, and articles appeared in various newspapers and magazines in Canada, the United States, and other countries of the diaspora, as well as in Ukraine after it became independent. In 1986 Kolisnyk published his first collection of humorous stories, Tiazhko buty politychnym emigrantom (It Is Hard to Be a Political Emigrant) under the pen name Walter Cap. It was followed by collections of humorous pieces: Naikrashchi khloptsi z Dyviziї (The Best Boys from the Division, 1993) and Vid Adama do Leonida II (From Adam to Leonid II, 1996); reports: O Ukraїno, o liuba nen’ko (O Ukraine, O Dear Mother) and O Ukraїno, o bidna nen’ko (O Ukraine, O Poor Mother); memoirs and observations: Dovkola svitu (Around the World, 1982); speeches: Vid z’їzdu do z’їzdu, vid iuvileiu do iuvileiu (From Congress to Congress, From Anniversary to Anniversary, 2001); memoirs: Maizhe, ale ne zovsim (Almost, But Not Quite, 2002); war memoirs:Masheruiut’ dobrovoltsi (The Volunteers are Marching, 2003); the novel Ostannii postril (The Last Shot, 1989); the story “Erika” (2009); and a translation of selections from John Steinbeck’s Russian Journal (2010). Kolisnyk also wrote poetry and a number of works in English. He edited the journal Koordynator for the Ukrainian Cooperative Council of Canada (1985–90)and the veterans’ journal Visti kombatanta (Veterans’ News, from 2000).
Kolisnyk translated Sie wollten die Freiheit (They Wanted Freedom) by Wolf-Dietrich Heike, the head of the operations section of the Galician Division staff, with his own detailed commentary. The book appeared under the title Ukraïns’ka dyviziia “Halychyna” in 1970. Given the dearth of information and biased viewpoints pertaining to this subject, Kolisnyk wrote and published the documentary study Viis’kova uprava ta Ukraïns’ka dyviziia “Halychyna” (The Military Administration and the Ukrainian Galician Division, 1990; 2d ed., 2009), based predominantly on minutes of meetings of the military administration. He also helped other researchers in the field. Overall, Kolisnyk has more than 800 literary and scholarly works to his credit.
A generous man and a community activist, Kolisnyk has belonged to various organizations, worked with the Jewish-Ukrainian Society, and supported dissidents and democratic change in Ukraine. He is a member of the National Writers’ Union of Ukraine and the recipient of numerous awards. The Ternopil regional museum houses his personal archive (1,500 items), including his correspondence with prominent scholars, writers, and politicians from Ukraine and the diaspora. The most important items in this collection will be soon published by the museum.
Photo: Halia and Roman Kolisnyk.
—————————————————————————
Особа для зв’язку: Микола Сорока ДЛЯ НЕГАЙНОГО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ
Телефон: (780) 492-6847
E-адреса: msoroka@ualberta.ca
Новий фонд і заповіт Романа Колісника
9 травня 2011 — У березні 2011 р. Роман Колісник заснував в КІУСі Вічний фонд ім. Романа і Галі Колісників внеском на 15,000 дол. Його метою є підтримка перекладів і публікацій (друкованих і електронних) україномовних художніх творів, спогадів, щоденників і листування українських авторів з Канади та інших країн діяспори англійською і французькою мовами. Глибоко пов’язаний із українською літературою та розуміючи важливість донесення її до західнього читача, п. Колісник залишив заповіт, який розширить можливості фонду і дозволить ефективно реалізувати його цілі.
Роман Колісник належить до того покоління української еміґрації, яке через лихоліття війни і терору, змушене було взятися до зброї, а згодом залишити батьківщину. Наполегливість, людяність і прагнення до самовдосконалення через освіту і творчість — це ті риси, які дозволили йому пройти через терни життєвих випробувань і досягти поважних успіхів як письменнику, перекладачу, публіцисту, редактору, науковцю і громадському діячеві.
Роман Колісник народився 1923 р. у с. Товстеньке (нині Чортківський район на Тернопільщині). У пошуках заробітку батько його, Семен, тривалий час перебував у Канаді (1913‒21), що дозволило родині успішно розбудувати своє господарство. У Колісників високо цінувалися освіта й література (батько писав вірші), що, очевидно, вплинуло на хлопця.
Закінчивши Чортківську гімназію, Роман відразу з усім класом подався до дивізії «Галичина». Старший брат Антін загинув у лавах УПА. Пройшовши нелегкими дорогами війни аж до австрійського міста Фельдбах, закінчив війну в ранзі хорунжого в американській зоні окупації.
По звільненні 1947 р. жив у Мюнхені, де на той час вирувало українське життя: діяли різні партії, літературно-мистецькі організації, виходила українська преса. Тут п. Колісник вступив до Української вищої економічної школи, згодом один рік працював у тижневику «Українська трибуна», до якої почав писати репортажі.
У 1949 р. переїхав до Австралії, де мав відпрацювати два роки на державному контракті у лісництві. У 1957 р. виїхав до Канади, де вже були його родичі і друзі. У 1960 р. одружився з Галею Солтикевич, дочкою православного священика з Конотопа, його першим і суворим критиком. Галя Колісник відійшла у вічність 2007 р.
В Канаді працював в адміністрації газет «Вільне слово» та «Новий шлях», у якому теж поміщував свої фейлетони. Рівночасно серйозно береться до навчання і отримує диплом фінансового аналітика (Certified Management Accountant) МакМастерського університету. Отримує працю у провінційному уряді Онтаріо, яку закінчує на посаді менеджера фінансового відділу.
В той час його гуморески, фейлетони, репортажі, статті друкуються в різних газетах і журналах Канади, США, інших країн діяспори, а з часу незалежности і в Україні. У 1986 р. вийшла перша гумористична збірка «Тяжко бути політичним еміґрантом» під псевдонімом Walter Cap. Після цього з’являються інші книги: гумористичні збірки «Найкращі хлопці з Дивізії» (1993), «Від Адама до Леоніда ІІ» (1996), репортажі «О, Україна, о, люба ненько» та «О, Україна, о, бідна ненько», спогади й спостереження «Довкола світу» (1982), збірка виступів «Від з’їзду до з’їзду, від ювілею до ювілею» (2001), книга споминів «Майже, але не зовсім» (2002), воєнні спомини «Машерують добровольці» (2003), повісті «Останній постріл» (1989) та «Еріка» (2009), переклад розділів з книгиRussian Journal Джона Стейнбека (2010). Пробував свої сили Колісник і в поезії, а деякі твори написав англійською. Працював редактором журналів «Координатор», органу Української кооперативної ради Канади (1985‒90), та «Вісті комбатанта» (з 2000 р.).
Працював над перекладом книги начальника оперативного відділу штабу дивізії «Галичина» Вольфа-Дітріха Гайке Sie wolten die Freiheit (Вони хотіли волі), до якої підготував вичерпні коментарі (вийшла під назвою «Українська дивізія Галичина», 1970). Зрозумівши, що в цьому питанні є багато прогалин і перекручень, Колісник на основі документів, головно протоколів засідань військової управи, видав працю «Військова управа та Українська дивізія Галичина» (1990, друге видання 2009), а згодом допомагав іншим дослідникам у цій ділянці. Загалом письменницький та науковий доробок Колісника становить понад 800 позицій.
Людина щедрої душі і активної громадської позиції, Колісник брав участь у діяльності різних організацій, підтримував єврейсько-українське товариство, допомагав дисидентам та сприяв демократичним перетворенням в Україні. Він член Національної спілки письменників України та лавреат численних нагород. У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї зберігається його особистий фонд (1,500 одиниць), насамперед листування з відомими діячами науки, літератури й політики з діяспори й України. Музей готує видання важливіших документів окремою книгою — «На життєвих і творчих перехрестях».
Фото: Галя і Роман Колісники.
The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that conducts research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website atwww.cius.ca or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.
Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.
