Ukrainian Day on the Hill Celebrating 120 years of Ukrainian Settlement in Canada
UCC President Paul Grod’s Speech October 24, 2011-Ottawa, Canada Reverend Fathers, Minister Kenney, Minister Kulynyak, Honourable Ministers, Senators, Members of Parliament, representatives of the diplomatic corps, community leaders and distinguished guests Good evening, Bon Soir, Dobryj vechir, slava isusu xrystu! Thank you for gathering here this evening for this very special event – Ukrainian Day on the Hill. The Ukrainian Canadian Congress brings together and represents the interests of a very large and dynamic community. A community that is rich with cultural centers, schools, libraries, museums, institutes, churches and just about every kind of Ukrainian organization you can imagine – from coast to coast. We have a long history of caring for Canadians from cradle to grave and assisting in the resettlement of new immigrants. As the Congress, we have represented the interests of our community for over 70 years by uniting the community and speaking with one common voice to government. The Ukrainian Canadian community – 120 years old! Tonight, as we look back at the 120 years since Ukrainians first came to settle the Canadian prairies and now reside in almost every part of Canada, one cannot help but realize that Ukrainian Canadians are a unique group of people. We have a deep sense of our birthright as Canadians who settled western Canada and shaped Canadian values, which is coupled with a devout connection to our Ukrainian heritage and ancestral homeland. Throughout these years in Canada, Ukrainians experienced periods of severe prejudice and indignation, often being referred to as bohunks, peasants in sheep skin coats and even enemy aliens. Canada’s First National Interment Operations (1914-20) deprived Ukrainians from Galicia of their basic civil rights by interning thousands in 24 camps across Canada, stripping several thousand more of their Canadian citizenship and forcing the rest to register and report to the government. As a result many Ukrainians changed their names and tried to leave their heritage behind. Some feared further repression and others simply wanted to succeed in Canadian society. It has even been said that the Ukrainian community suffered a crippling blow and still live in fear of the barbed-wire fence. Ironically, Ukrainians who immigrated from outside the Austro-Hungarian empire joined the Canadian army, and in great numbers where many lost their lives and others were recognized for bravery such as Sergeant Filip Konowal, who was awarded the Victoria Cross. Despite these prejudices, hardships and the challenges of four distinct waves of immigration, Ukrainian Canadians have been successful in transforming western Canada into what it is today. We were instrumental in formulating many of Canada’s key values such as multiculturalism, and leading the Canadian nation in politics, sports, culture, academia and business. There have been Ukrainian Canadian Governors general, Olympic gold medallists, gemini and juno award winners, scholars and captains of industry. Many, including myself believe that Ukrainian Canadians are a founding people of Canada. Our personal history and contribution have shaped this country as much as Canada has shaped us. For 120 years (100 of which were in isolation from our ancestral homeland) Ukrainian Canadians have maintained a vibrant and distinctive community built around their religion, culture, values, commitment to civil society, respect for others and a desire to see an independent and prosperous Ukrainian nation. I am confident that Ukrainian Canadians will continue to flourish and play a leadership role in defining Canadian society, for as long as these principles carry on. Our forefathers came to Canada to escape political oppression and were instrumental in crafting many of the values that have made Canada the envy of the world: universal respect for human rights, democracy as a pillar of stability and prosperity in the world, multiculturalism and Canadian heritage, multilingual education, acceptance and successful integration of new immigrants, respect for the rule of law, and a commitment to support a people’s right to self-determination. Ukrainian Canadian values are Canadian values and we anticipate that one day they too will become the values of the Ukrainian people. As we celebrate 120 years of Ukrainian settlement in Canada, we must continue to be strong advocates of core Canadian values by engaging our fellow citizens and government to stand with the Ukrainian people and to oppose all efforts, inside Ukraine and from outside its borders, that would undermine Ukraine’s hard won independence. Today we salute with pride the many achievements and contributions of Ukrainian-Canadians over the past 120 years. We thank you for joining us in celebrating them tonight. The Ukrainian Canadian Congress along with all our constituent organizations are built upon volunteerism. It takes a great team of volunteers and generous sponsors to make an event such as tonight’s possible. Firstly I would like to recognize and thank our generous sponsors that are listed in your program booklets. A special thank you to the organizing committee of Vera Yuzyk and Andrea Kopylech (program and creative co-chairs), as well as Mykola Bilaniuk, Adriana Buyniak Willson, Chrystia Chudczak, Halya Kuchmij, Olenka Reshitnyk, Lesia Spolsky, and Dennis Syenik. Thank you to Larissa Sembaliuk Cheladyn for the wonderful visual art display. Thanks to our dancers, singers, musicians and all the volunteers. Lastly, I would like to thank Senator Raynell Andreychuk and Robert Sopuck for masterfully conducting our ceremonies this evening. Please join me in thanking and recognizing our generous donors and talented volunteers who have made this evening very special.
Промова президента Конґресу Українців Канади Павла Ґрода 24 жовтня 2011 р.- Оттава Преподобні Отці, міністре Кенні, міністре Кулиняк, високодостойні міністри, сенатори, члени парламенту, представники дипломатичних корпусів, громадські лідери, достойні гості! Добрий вечір, Слава Ісусу Христу! Щиро дякую вам за те, що ви зібрались сьогоднішнього вечора для цієї дуже особливої події -“Українського дня на пагорбі”. Конґрес Українців Канади акумулює і представляє інтереси дуже великої і динамічної громади. Громади, котра багата культурними центрами, школами, бібліотеками, музеями, інститутами, церквами і найрізноманітнішими українськими організаціями, які ви можете собі уявити. Ми маємо довгу історію піклування про канадців від колиски до могили і допомоги у переселенні новим імігрантам. Як Конґрес, ми представляємо інтереси нашої громади більш ніж 70 років, об’єднуючи громаду і розмовляючи з урядом від її імені єдиним, спільним голосом. Українсько-канадській громаді 120 років! Сьогодні, коли ми оглядаємось назад на 120-літню історію поселення українців у канадських преріях, котрі зараз проживають майже у кожній частині Канади, ми не можемо не усвідомлювати, що українські-канадці є унікальною групою людей. Ми маємо глибоке почуття нашого родового права як канадці, котрі освоїли Західну Канаду і сформували канадські цінності, що переплелися із нашою жертовною відданістю українській спадщині та спадковій батьківщині. Протягом усіх цих років українці в Канаді переживали періоди суворих упереджень та обурення, їх часто називали богункс, селянами в овечих шкурах і, навіть, ворожими чужоземцями. Перші Канадські Операції по Інтернуванню (1913-1920 рр.) позбавили українців з Галичини їхніх основних громадських прав, ув’язнивши тисячі у 24 таборах по всій Канаді, позбавивши ще декілька тисяч їх канадського громадянства і примусивши решту реєструватися і звітувати до уряду. В результаті багато українців змінили свої імена і спробували забути своє походження. Деякі з них боялися дальших репресій, інші просто хотіли добитися успіху в Канаді. Колись, навіть, було сказано, що українська громада зазнала нищівного удару і далі живе в”страсі колючої огорожі”. Іронічно, що ті українці, котрі імігрували з-поза території австро-угорської імперії, приєдналися до канадської армії і багато з них пожертвували своїм життям, інші були відзначені за мужність, як, наприклад, Пилип Коновал, який був нагороджений Хрестом Вікторії. Всупереч упередженням, нестаткам та викликам чотирьох окремих хвиль імміграції, українські канадці були успішними у перетворенні Західної Канади у таку, якою вона є сьогодні. Ми були інструментальними у формуванні багатьох канадських ключових цінностей, таких як багатокультурність. Провідниками канадської нації в галузі політики, спорту, культури, науки та бізнесу. Ми мали українського генерал-губернатора, олімпійського золотого медаліста, удостоєних найвищих нагород акторів та співаків, вчених і керівників промисловості. Багато вірять, включно зі мною, що українські канадці є засновниками Канади. Наша особиста історія і вклад сформували цю країну так само, як Канада сформувала нас. Протягом 120 років (100 з яких пройшли у повній ізоляції від нашої спадкової батьківщини) українські канадці зберігали живу і вібруючу громаду, побудовану довкола їхньої релігії, культури, цінностей, відданості громадському суспільству, повазі до інших і бажанню бачити українську націю незалежною і квітучою. Я певен, що українські канадці продовжуватимуть процвітати і відігравати провідну роль у визначенні канадського суспільства так довго, як вони будуть додержуватись цих принципів. Наші прабатьки приїхали в Канаду, щоб уникнути політичного гноблення і були інструментальними у запровадженні багатьох цінностей, що зробили Канаду об’єктом заздрощів світу: універсальна повага до людських прав, демократія, як основа стабільності та добробуту людства, багатокультурність та канадська спадщина, багатомовне навчання, прийняття та успішна інтеграція нових імігрантів, повага до прав закону і відданість підтримці людських прав аж до самовизначення. Українсько-канадські цінності є канадськими цінностями і ми очікуємо, що одного дня вони також стануть цінностями українського народу. Святкуючи 120 років поселення українців у Канаді, ми повинні продовжувати бути сильними захисниками цих основних канадських цінностей, закликаючи наших співвітчизників та уряд бути разом з українським народом і протистояти будь-яким спробам як всередині України, так і поза її межами, що підривають тяжко завойовану незалежність. Сьогодні ми з гордістю віддаємо честь багатьом досягненням і внескам українських канадців за минулі 120 років. Дякуємо за те, що ви приєднались до нас у святкуванні цих досягнень. Сам Конґрес Українців Канади разом із нашими складовими організаціями побудований на добровільних засадах. Щоб зорганізувати таку подію як сьогоднішня, нам потрібна була велика група добровольців та щедрих жертводавців. В першу чергу мені хотілося б відзначити і подякувати усім нашим щедрим спонсорам, імена і прізвища котрих перелічені у ваших програмках. Особлива подяка Організаційному комітетові до якого ввійшли: Віра Юзик та Андрея Копилець (творчі співавтори програми), а також Микола Біланюк, Адріана Буйняк-Вілсон, Христя Худчак, Галя Кучмій, Оленка Решітник, Леся Спольська та Денис Сєнік. Дякую Ларисі Сембалюк-Челадин за чудову виставку образотворчого мистецтва. Дякую усім нашим танцюристам, співакам, музикантам і всім добровольцям. На закінчення я хочу подякувати сенаторові Райнелл Андрейчук та Роберту Сопуку за майстерне проведення наших сьогоднішніх церемоній. Будь ласка, приєднайтесь до мене у вияві подяки та схвалення нашим щедрим жертводавцям і талановитим добровольцям, які зробили цей вечір надзвичайно особливим.
