We have gathered here today on this historically symbolic day to remember those that suffered, were unjustly imprisoned, and those that died as a result of Canada’s First National Internment Operations which started 100 years ago today and lasted until 1920 – well past the end of the First World War. Today marks one hundred years after passage of Canada’s War Measures Act – the same law deployed in the Second World War against our fellow Japanese, Italian, and German Canadians, and against some Quebecois in 1970. During Canada’s first national internment operations, thousands of Ukrainians and other Europeans were needlessly categorized as “enemy aliens,” not because of anything they had done but only because of who they were and where they had come from. An estimated 80,000 Ukrainians and other Europeans were forced to carry identity documents and report regularly to the police. Nearly 9,000 men, women and children were interned in 24 concentration camps across Canada. Although most internees were men, there were some women and children who were held at Spirit Lake, Quebec (near Amos) and at Vernon, British Columbia. The internees were subject to harsh living and working conditions and some who tried to escape were shot and killed. To commemorate this tragic period in Canada’s history we are unveiling over 100 plaques at 11h00 hrs (local time) in over 60 cities, starting in Amherst, Nova Scotia then flowing west to Nanaimo, British Columbia, a ‘first-ever’ event in Canadian history. We call this Project CTO (meaning One Hundred), a national ‘wave’ of remembrance, beginning and ending at internment camp sites, sweeping from coast to coast where a ‘wave’ of repression once passed. These CTO plaques, are inscribed with unpretentious words – “Recalling Canada’s First National Internment Operations, 1914-1920” It is important to commemorate this tragic event in Canada’s history – not to feel sorry for ourselves or to ask for some sort of compensation or retribution because the Ukrainian Canadian community has never asked for that. We commemorate the WW1 Internment as it is a valuable educational tool that teaches Canadians and the rest of the world that we must not repeat the mistakes of the past and we must fight for those around the world that face the same type of ethnic discrimination and xenophobia that tens of thousands of Ukrainians and other Eastern European faced in Canada 100 years ago. Today, we remember and pray for the souls of the thousands of individuals who suffered through the WW1 Internment Operations. I also ask that you include in your prayers today the thousands of Ukrainians that have been killed and the tens of thousands that have suffered and been displaced during Russia’s ongoing war on Ukraine. Let us pray for Ukraine in its struggle for peace against foreign invasion and dignity for its people so that it may pull itself out of its Soviet past and enjoy a robust European future. Thank you. Slava Ukrainiy! (Left to Right: Yvan Baker, MPP, Gloria Lindsay Luby Councilor, Rev. John Tataryn Pastor, Hon. Lisa Raitt Minister of Transport, Paul Grod UCC President, Bishop Stephen Chmilar, (front row) Mrs. Cassie Boyachuk & Mrs. Josephine Uskoski (centenarians)
ПРОМОВА ПРЕЗИДЕНТА КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ КАНАДИ ПАВЛА ҐРОДА
НА ЦЕРЕМОНІЇ ВШАНУВАННЯ 100-РІЧЧЯ З ПОЧАТКУ
ПЕРШИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ З ІНТЕРНУВАННЯ
В КАНАДІ
УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА СВ.ДИМИТРІЯ
ТОРОНТО, ОНТАРІО
22 СЕРПНЯ 2014
ДАНИЙ ТЕКСТ МОЖЕ БУТИ ЗМІНЕНО ПІД ЧАС ВИСТУПУ
Сьогодні ми зібралися у цей символічний, з історичної точки зору, день щоб вшанувати пам’ять тих, хто зазнав страждання, був несправедливо ув’язнений, і хто загинув в результаті перших національних операцій з інтернування в Канаді, які почалися 100 років тому і тривали до 1920 року – вже після закінчення Першої світової війни. Сьогодні виповнюється сто років від дня, коли в Канаді був прийнятий Закон «Про військові заходи» – той же закон, який був впроваджений під час Другої світової війни проти наших братів – японських, італійських та німецьких канадців, і проти деяких уродженців Квебека в 1970 році. Під час перших національних операцій з інтернування в Канаді, тисячі українців та інших європейців були марно віднесені до категорії “ворожих іноземців” не через те, що вони зробили, а тільки через те, хто вони були і звідки вони прийшли. За оцінками, 80 000 українців та інших європейців були примушені носити з собою ідентифікаційні документи і регулярно звітувати в поліцію. Майже 9000 чоловіків, жінок і дітей були інтерновані в 24 концентраційних таборах по всій Канаді. Хоча переважну більшість інтернованих складали чоловіки, серед них також були жінки та діти, які утримувались у Спіріт Лейк, Квебек (близько Амос) та у Вернон, Британська Колумбія. Для інтернованих були створені суворі умови життя і праці, а деякі з них, хто намагався втекти, були застрелені. У пам’ять про цей трагічний період в історії Канади ми урочисто відкриваємо більше 100 меморіальних табличок об 11.00 годині (за місцевим часом) в більш ніж 60 містах, починаючи з Амхерст, Нова Шотландія, і далі – на заході в Нанаймо, Британській Колумбій, що дійсно є безпрецедентною подією в історії Канади. Ми називаємо цей проект «СТО» (мається на увазі «сотня»), він відтворює національну «хвилю» пам’яті, яка бере початок і закінчується в місцях концентраційних таборів, від узбережжя до узбережжя, де пройшла відповідна «хвиля» репресій. Ці меморіальні таблички прикрашені простими словами – “Вшановуємо пам’ять про Перші національні операції з інтернування в Канаді, 1914-1920 рр.” Важливо шанувати пам’ять про цю трагічну подію в історії Канади – не жаліти себе і не просити про будь-яку компенсацію або відплату, оскільки українсько – канадська громада ніколи не просила за це. Ми ознаменовуємо пам’ять про інтернування під час Першої світової війни оскільки це є цінний освітній інструмент, який навчає канадців і решту світу, що ми не повинні повторювати помилок минулого, і ми повинні боротися за тих, хто також по всьому світу стикається з таким типом етнічної дискримінації та ксенофобії, що й десятки тисяч українців та виходців з інших країн Східної Європи зіткнулися в Канаді 100 років тому. Сьогодні ми згадуємо і молимося за душі сотен тисяч людей, які постраждали через операції з інтернування під час Першої світової війни. Я також прошу вас помолитися сьогодні і за тисячі українців, які були вбиті і за десятки тисяч, які постраждали і були переміщені внаслідок поточної війни Росії проти України. Давайте помолимось за Україну в її боротьбі проти іноземного вторгнення, в боротьбі за мир і гідність свого народу, за те, що Україна може витягти себе зі свого радянського минулого і насолоджуватися стійким європейським майбутнім. Дякую. Слава Україні!