Євгенія Пастернак

BIO

8 січня 2019 року минає 100 років від Дня народження видатного громадського діяча, організатора українського життя, вченого і практика геронтології, мецената, засновниці Пансіонів імені Івана Франка в Торонто і Міссісага /Канада/ – ЄВГЕНІЇ ПАСТЕРНАК. Вона вІдноситься до того крила українства, яке, вибравши свободу, вибрало еміграцію і там своїми діяннями утверджувало Україну, говорило всьому світу про нашу, українську, присутність на планеті.
8 січня1919 року в родині Марії /з дому Оконської/ та Михайла Новаківських народилася ця здібна дитина – Євгенія. Вона звичайно ж добре вчилася. Після закінчення початкової школи в селі Фащівці її віддали до дівочої “Рідної Школи” імені Тараса Шевченка у Львові. Потім була Учительська семінарія Василіанок, яку Євгенія блискуче закінчила.
Коли у 2001 році з”явилася з друком книжка Орисі Матещук “Олеська земля – земля героїв”, то в одному з ліричних відступів у ній було й схвильоване слово про цю жінку,яка мала такий важливий вплив на авторку: “Часто згадую свою першу вчительку – чарівну і неповторну п.Євгенію Новаківську /після заміжжя Пастернак/, яка тоді керувала Олеським дитячим садочком. Нині п.Євгенія Пастернак – всесвітньо відома і вельмишанована директор Пансіонату для старших сеньйорів ім. Івана Франка в м. Торонто /Канада/. А тоді ця молоденька, тендітна вчителька усі свої сили прикладала, щоб “її діти” росли здоровими і національно свідомими людьми, здатними стати на захист рідної землі та свого народу…”
Під час війни Євгенія Пастернак переїхала на Холмщину, згодом на Підляшшя. Там опікувалася хворими, військовополоненими земляками. Вигадувала різні способи їм допомогти, залучала до цього багатьох людей. Навіть потрапивши в такі вкрай несприятливі для своєї благородної діяльності обставини, вона не змирилася, а намагалася здолати їх. Мала сильний і вольовий характер. Не випадково такі люди й стають духовними лідерами, гуртуючи навколо себе громаду.
Опинившись по війні в Канаді, пані Пастернак бере активну участь у заснуванні українського дому для старших, який відомий під назвою Пансіон імені Івана Франка. Далеко від рідного краю доля закинула цю жінку Але вона жила для України. І її добре. славне ім”я завжди буде звучати, як синонім високого гуманізму й жертовного служіння ідеалам милосердя… “Український Дім…” Євгенії Пастернак – це таки справді українська оселя. Все те відчутне тут в усьому, починаючи від національного інтер”єру й закінчуючи духовним життям його мешканців.
Я мав нагоду працювати під керівництвом Євгенієї Пастернак у Пансіоні імені Івана Франка у Міссісазі з 2004 року. Вона була суворим, вимогливим і принциповим керівником і разом з тим справедливою, доброю і чуйною людиною. 22 серпня 2011 року Євгенія Пастернак відійшла у інший світ. Прошу всіх, хто знав Євгенію Пастернак, особливо тих, хто працював і нині працює у Пансіонах імені Івана Франка її ПОМ”ЯНУТИ. Помя”нути видатну людину, яка здійснила подвиг в умовах еміграції, а в серці завжди залишалася Українкою.